Розробники:

Луцько К.В., науковий керівник теми, доцент кафедри спеціальної психології, корекційної та інклюзивної освіти, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник;

Мартинчук О.В., завідувач кафедри спеціальної психології, корекційної та інклюзивної освіти; кандидат педагогічних науко, доцент;

Скрипник Т.В., професор кафедри спеціальної психології, корекційної та інклюзивної освіти; доктор психологічних наук, старший науковий співробітник.

Сьогодні ми говоримо про включення у соціальне середовище дітей з особливими потребами. Роль таких дітей у суспільстві ми поки що не до кінця усвідомлюємо. Можливо, вони – це саме ті, які були останніми, а стануть першими у вічності, і саме вони проситимуть Творця помилувати нас – тих, хто вважає себе досконалими. 

Про що ці діти попереджують нас, від чого застерігають? Чому вони народжуються? Можливо, на народжуваність таких дітей впливають дії, вчинки дорослих – окремих осіб та суспільства в цілому? 

Розмаїття природи нас радує, тішить. Кожна рослинка неповторна і потрібна:однією милуються, вона зачаровує, а інша – спонукає до праці. Чому ж суспільство не цінує цього розмаїття серед людей? Чому діти, що мають особливості у розвитку, часто обділені визнанням їх, як особистостей неповторних і цікавих, які спонукають трудитися серця, закликають до культивування у наших душах доброти, чуйності, людяності. 

Для того, щоб допомогти цим дітям стати повносправною особистістю, реалізувати свій потенціал у суспільстві, кафедрою обрано тему наукового дослідження: «Корекційно-компенсаторна складова інтеграції дітей з особливими освітніми потребами в соціальне середовище». 

Сучасна цивілізація ставить перед людством багато питань: «Як навчитись цінувати людське розмаїття?», «Як підтримати особистість в умовах сучасних трансформацій?». Гідною відповіддю на виклики цивілізації є розроблення підходів і технологій, що уможливлюють впровадження інтеграції цих дітей в соціум. 

Значна увага в Україні до соціальної та освітньої інтеграції осіб з особливими освітніми потребами узгоджується зі світовим загальним прагненням до соціальної справедливості. В.О. Огнев’юк зазначає, що на сучасному етапі цивілізаційного розвитку модернізація освіти відбувається в контексті філософії і культури постмодерну. В цьому контексті ідея інтеграції/інклюзії є однією з умов виходу з цивілізаційної кризи і попередження антропологічної катастрофи. 

Відтак, звернення до проблеми інтеграції особливої дитини в соціальне середовище свідчить про актуальність нашого дослідження. Крім того, стрімкий розвиток в Україні нових форм отримання освіти дітьми з психофізичними порушеннями – інтегрованої та інклюзивної форм навчання – вимагає нових сучасних корекційно-компенсаторних методик і технологій навчання, виховання і розвитку цих дітей. 

Надзвичайної актуальності набувають дослідження взаємозв`язку між корекційно-компенсаторною складовою і загальноосвітнім педагогічним процесом щодо ефективності входження дитини з особливими освітніми потребами (ООП) в соціальне середовище з використанням її потенційних можливостей. В основу цих досліджень мають бути покладені невикористані резерви теоретичних та практичних досягнень спеціальної психології і педагогіки, які здатні змінити цілий ряд світоглядних позицій фахівців, глибину розуміння дефекту і організацію наявних наукових надбань. 

Нами визначено такі наукові підходи до реалізації теми дослідження: 

-                  системно-ресурсний; 

-                  інтегративний. 

Системно-ресурсний підхід передбачає як задіювання індивідуальних фізичних і психічних ресурсів самої дитини, так і ресурсів середовища. До ресурсів дитини належать: 

-          позитивні перетворення в родині (настанови батьків та продуктивна взаємодія з дитиною); 

-          нормалізація психофізичного статусу дитини; 

-          становлення підґрунтя соціального інтелекту; у тому числі, здатності до соціальної перцепції та емпатії; 

-          розвиток комунікативно-мовленнєвої сфери; 

-          розвиток когнітивної сфери; 

-          забезпечення освітніх компетенцій, інтелектуального та мовленнєвого розвитку. 

До ресурсів середовища належать: 

-       предметно-просторові та організаційно-смислові групи ресурсів: педагогічний дизайн як перетворення освітнього середовища; 

-       соціально-психологічні ресурси: компетентність фахівців навчально-виховного та корекційно-розвивального напрямів, уміння здійснювати психолого-педагогічний супровід дитини у форматі командної взаємодії. 

Другий, інтегративний, розроблений нами підхід, спрямований на залучення і об’єднання ефективних технологій, запозичених із різних нозологій і їх використання при подоланні вторинних і третинних відхилень у розвитку дитини. Адже на даний час спеціальна психологія і педагогіка, здебільшого, орієнтовані на конкретне порушення, на навчання, розвиток дітей конкретної нозології. При цьому не береться до уваги те, що при різних первинних порушеннях, подальші відхилення у розвитку дитини є типовими для всіх нозологій (порушення сприймання, пам’яті, мислення, мовлення тощо). 

Висхідними положеннями інтегративного підходу є: функціональна багатозначність мозкових структур, як резерву компенсаторно-корекційних технологій розвитку дитини з особливими освітніми потребами, включення тих механізмів, які ефективні при подоланні інших наслідків фізичних і психічних порушень, переорієнтацію методичних ресурсів на комплексне подолання особливих для кожної нозології первинних порушень і спільних вторинних відхилень у розвитку. 

Соціальне середовище і суб'єктивний індивідуальний розвиток дитини з особливими освітніми потребами вимагає створення нових моделей освітньої підготовки, виховання, забезпечення комфортної життєдіяльності її в умовах сучасних трансформацій суспільства, що передбачає власне розроблення інноваційних корекційно-компенсаторних технологій в системі навчально-виховного процесу. 

Реалізація відповідних змісту і технологій навчання стосовно забезпечення цих напрямів потребує розробки змістової і методичної сторін, відповідних технологій спеціального навчання в контексті загальноосвітнього простору. Саме компенсаторно-корекційна складова освіти такої дитини є найбільш універсальним та інтегральним засобом її входження в соціальне середовище. Важливим в корекційно-компенсаторному процесі є врахування величини і характеру порушення, оперативне усунення невідповідності між нормою розвитку і відхиленням. 

Корекційно-компенсаторна діяльність, яка включає системно-ресурсний та інтегративний підходи, розглядається як ефективний шлях чи спосіб подолання і ослаблення психофізичних недоліків через формування  відповідних життєво необхідних якостей дитини в процесі навчально-виховної, трудової, ігрової, побутової, пізнавальної діяльності в умовах навчального закладу та сім`ї. Необхідність використання надбань теорії і практики,  перевірку гіпотез, які стосуються використання інтегративних технологій підвищення якості підготовки дітей з особливими освітніми потребами до життя в сучасних умовах, їх входження в соціальне середовище, складає актуальність дослідження. 

Мета дослідження. Розробити методологію компенсаторно-корекційної складової інтеграції дитини з особливими освітніми потребами; теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити технології ефективного корекційно-компенсаторного впливу на дитину, орієнтовані на її включення в систему суспільних відносин. 

Завдання дослідження: 

-          обґрунтувати сутність становлення особистості з особливими освітніми потребами в сучасній Україні; 

-          виокремити провідні соціальні та психологічні детермінанти становлення особистості з особливими освітніми потребами; 

-          розробити інтегративний зміст навчально-виховного процесу з органічним включенням корекційно-компенсаторних технологій навчання; 

-          вивчити тенденції сімейних стосунків, рівень підтримки дитини з боку батьків; 

-          виявити психо-фізіологічні та педагогічні умови формування та розвитку мовлення у дітей як домінанту у забезпеченні комунікації дитини з особливими освітніми потребами в соціальному просторі; 

-          дослідити ефективність інтегрованої та інклюзивної освіти, їх проекцію на ефективність входження дитини з особливими освітніми потребами в соціальне середовище; 

-          розробити та апробувати змістово-технологічне забезпечення становлення особистості дитини з особливими освітніми потребами у різних соціальних інституціях. 

Об`єкт дослідження. Особистість дитини з особливими освітніми потребами як суб’єкт суспільних трансформацій. 

Предмет дослідження. Компенсаторно-корекційна складова в контексті системно-ресурсних та інтегративних технологій включення дитини в суспільний простір з врахуванням її індивідуальних особливостей та потенційних можливостей. 

Очікувана теоретична та практична значущість дослідження: 

На теоретичному рівні: 

-          визначено теоретико-методологічні засади, принципи, закономірності, психологічні механізми процесу здійснення корекційно-розвивальної роботи з позицій міждисциплінарного підходу в підготовці дитини до входження в соціальне середовище; 

-          визначено особливості розвитку особистості дитини з особливими освітніми потребами в контексті сучасних психолого-педагогічних, фізіологічних досліджень; 

-          розроблено технології забезпечення становлення особистості дитини з особливими освітніми потребами в умовах сучасного розвитку суспільних відносин в Україні з врахуванням її потенційних можливостей. 

На практичному рівні: 

-          розроблено та інтегровано в практику комплексні методики дослідження динаміки розвитку дитини з особливими освітніми потребами; 

-          розроблено зміст та технології забезпечення входження дитини з особливими освітніми потребами в суспільні відносини в системі її освіти та виховання; 

-          розроблено систему готовності дитини з особливими освітніми потребами до процесу входження в сціальний простір; 

-          розроблено та апробовано індивідуальну корекційно-розвивальну программу; 

-          розроблено та апробовано систему засобів оформлення освітнього середовища як складової педагогічного дизайну; 

-          апробовано змістовно-технологічне забезпечення супроводу та підтримки особистості в інклюзивних закладах освіти. 

Узагальнення результатів дослідження 

-          монографія; 

-          наукові статті у фахових та зарубіжних виданнях за напрямами дослідження; 

-          матеріали у збірниках наукових конференцій; 

-          методичні матеріали; 

-          організація і проведення секції в рамках міжнародної науково-практичної конференції.